Трішки історії



Герб.
Срібний вилоподібний хвилястий нитяний хрест ділить щит на верхнє синє та бокові зелені поля і спирається на срібну хвилясту нитяну балку, яка завершує чорну окраїну; у синьому полі – золоте сонце, у кожному зеленому полі – золотий дуб.





Прапор.
Квадратне полотнище  складається з синьої древкової та жовтої  вільної трикутних половин, у синьому полі – жовте сонце, у жовтому полі – зелений дуб; діаметр сонця і висота дуба дорівнюють 1/3 ширини полотнища.


Село Оникієве виникло в ХУІІІ ст. при витоці річки Велика Вись.

Колись село називалось Оникіївка, воно було далеко відоме за межами області. Навіть старожили не пам’ятають, чи назва села коли–небудь змінювалася. Назва його походить від прізвища давньої поміщиці Оникіївської, яка жила у помісті. В 1873 році помістя перейшло до рук пана Велицького, який господарював до 1893 року, але назва села не змінювалася.

До революції Оникіївка була невеликим селом. В ньому налічувалося 2 великі будинки, 104 хати і дві землянки. Населення складало 548 чоловік.

За історичними даними в 50-тих роках ХУІІ століття на місці колишнього СПТУ№37, поміщиця Оникіївська побудувала собі маєток. Це була красива споруда, обсаджена сосновими та листяними деревами. Біля будинку був великий фонтан, внизу – красивий ставок. Навколо маєтку почали будувати свої убогі хатини кріпосні селяни, які були власністю поміщиці. Незабаром цих хаток з’явилося декілька десятків. Так і виникло село Оникіївка.

Одна панська споруда і деякі насадження збереглися до цього часу і мають історичне значення.

До 1861 року село було кріпосницьке, селяни були власністю місцевих поміщиків. Після реформи селяни стали вільними, хоч і були в залежності від поміщиків–власників економії панів Велицьких, Шев'якових з (1893 – 1917р). Поміщик Шев’яков мав у своєму володінні близько 1335 десятин, решта землі була в інших селах. Промисловими заняттями селяни не займалися, якщо не рахувати виготовлення цегли на невеликій цегельні, що належала поміщику Федору Шев′якову. Ця цегла йшла на спорудження поміщицьких будівель.

Станом на 1886 рік у селі Плетено-Ташлицької волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 599 осіб, налічувалось 74 дворових господарства, існували православна церква, лавка та постоялий двір[1].

В країні прокотилася могутня хвиля революційного руху. Оникіївці не були сторонніми спостерігачами великих історичних подій. Революційно настроєні селяни об’єднувалися в гуртки і організації для підпільної роботи серед селян – бідняків. В 1917 році ця група чоловік очолила відкритий виступ проти поміщика. Пан побоюючись розправи, втік, а економія була розібрана повсталими.

В 1929 році почалася організація колективного господарства. Більшість селян з охотою записувалися до колгоспу, більш заможніші чогось очікували, а куркулі відкритого виступали проти їх організації, проте на кінець 1930 року колективізацію було завершено повністю. Колгосп мав назву «Безвірник», його очолив посланець партії Ройтман. В жовтні 1942 року Ройтмана разом з дружиною і трьома неповнолітніми дітьми було розстріляно нацистами в Люцому лісі с. Оникієве.

1 квітня 1974 року відкрито турбазу «Лісова пісня».

17 січня 1999 року в селі Оникієве відкрито на місці колишнього дитячого садка «Колосок» на кошти місцевого колгоспу «Победа» (голова колгоспу Вишневський А .М.,), за допомогою сільської ради (сільський голова Каменев Микола Микитович), Оникіївського держлісгоспу (директор Єрмолаєв Володимир Григорович) і на пожертвування громадян сільської ради Українську Православну Церкву імені Серафима Саровського. Перший священик – Карпець Олександр Пилипович.

Більше про нас у Всесвітній павутині

Вікі
 

Немає коментарів:

Дописати коментар